Коли Ісус суботнього дня був оздоровив одну жінку, то це викликало обурення начальника синагоги. Він сказав: "Шість днів є, коли маєте працювати, тоді приходьте і зціляйтесь, а не в день суботній". Господь у відповідь сказав до нього: „Лицеміри! Хіба кожний з вас не відв'язує в суботу свого вола чи осла від ясел і не веде поїти? Цю ж жінку, дочку Авраама, яку сатана зв'язав ось вісімнадцять років, не треба було від цього вузла звільнити в день суботній? І далі написано:"І як він це говорив, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він робив".

Лицемірство -це не просто неправда. Лицемір обманює інших з метою завоювати їх повагу за допомогою дій, які ніби зовнішньо є добрими, але не мають чистого наміру, скрита неправда. Начальник синагоги обурився тим, що Ісус оздоровляв в суботній день, адже голосить закон: "Пам'ятай день святий святкувати", але ніхто і не відмінював заповіді, яка голосить про любов до ближніх.

Якщо наш ближній потребує допомоги, ми повинні йому допомогти, а не зосереджуватися цілковито на букві закону. „Адже написано", гов. Христос:„Я милосердя хочу, а не жертви". Так, ми повинні виконувати заповіді, хто не виконує заповіді, той грішить, але їх виконання повинне бути розумним. Дуже часто люди цього не знають. Якщо наступив святковий день і людина має йти до церкви, а вдома хтось тяжко хворий, то перший обов'язок залишитися біля хворого, якщо більше нікого немає. Тому що заповідь: „В неділю і свято слухати св. Літургію "-це є заповідь церковна, Божа заповідь так звучить: „Пам'ятай день святий святкувати, а які дні ми повинні святкувати, це визначає церква. А любов до ближнього -це заповідь Божа. Це мається тоді, коли наш ближній дійсно потребує допомоги: коли треба посидіти біля хворого, хтось вмирає, треба піти за священиком і т.д., але не справи чисто матеріальні, які мають на меті дочасне збагачення. Тому Христос начальнику синагоги відповів...

Христос говорить: „Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на побілені гроби, які зверху здаються гарними, а всередині повні мертвих кісток і всякої нечисті. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині повні лицемірства й беззаконня". Лицеміри все роблять на показ. Такі похвальні діла, як милостиня, молитва, піст, перекручуються старанням показати себе людям. Христос говорить: „Усі свої діла зони роблять на те, щоб бачили їх люди".

Це також і відноситься до нас. Якщо ми побожні, то ми повинні побожними бути не тільки в церкві, але також і вдома, бо як говорить Христос, хто так чинить, „він вже одержав свою нагороду", але нагороду не в Бога,але в людей. Лицеміри вибирають з законів те, що їм підходить, або приспособлюють закон під себе. Христос сказав:„Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда". „Лицеміри! Добре пророкував про вас пророк Ісая: Цей народ почитає мене устами, але своїм серцем є далеко від мене".

З лицемірами нерідко стається так, як з кротами, які рахують себе безпечними в норах, але рано чи пізно виходять і бувають відкриті. І лицеміри, скільки не прикривають себе личинкою правди, но з часом відкривається їх низька душа.

Приклад:

В житті преп. Онисифора розповідається такий випадок; у преп. Онисифора був товариш -монах, який цілком старався його наслідувати і показував себе посником, побожним, але тайно їв , пив, і грішив тілом. Але Бог відкрив його лицемірство. Будучи здоровим, він помер. Під час похорону чувся чийсь крик, ніби когось били. Тоді Онисифору явився св. Антоній і грізно сказав: „Для чого ти поклав сюди такого гнітючого беззаконника? Викинь його, він недостойний тут бути!" В книзі Сираха написано: „Брехня для людини -це ганебна пляма... і ганьба при ньому довготривала" (20.24).