Лк. 12.16-21

Подібний спосіб життя, який вів євангельський багач, ведуть більшість людей. Стараються забезпечити собі матеріальний достаток, щоб його сім'я не перебувала в скрутному становищі задля того працюють на заводах, збирають врожаї, займаються бізнесом. Все життя людини перейняте одною думкою: „Як заробити, як поправити своє матеріальне становище?" Багатьом з них щастить. Досягають успіхів у праці. Але як вони використовують це добро, яке вони за допуском Божим набули? Багато людей відчувши, що вони мають надлишки, зловживають спиртними напоями, інші зовсім не виконують свої родинні обов'язки: зовсім не стараються працювати, тільки все шалено пропивають, інші тільки дбають про це, щоб побудувати найбільше маєтків, щоб їхні діти мали де проживати, ціле життя тільки розмови про земельні ділянки і буд. матеріали. Всі прямують до щасливого і безжурного життя, щоб пити, їсти і веселитись. Слово Бог, віра, спасіння в них майже нечуто. Хіба що на Різдво підуть до Церкви і на Великдень. Зовсім не дбають про свою душу. Хіба що на Великдень висповідаються, а може і ні...

Про тих ап. Павло говорить так, що для багатьох Богом є власний живіт. А тепер розважимо про дану категорію людей. Що вони набули під час свого життя. Набули кошти,яке вони не приносили б їм щастя, прийде час і треба буде все залишити. Набудували маєтки,якими вони б не були просторими,прийде час,і треба їх залишити. Хто ціле життя тільки це і робить, що п'є,то він і не починав жити, він вже давно помер в очах Божих,хіба, що Господь Бог зробить чудо,поверне Його до життя.. .(способи навернення тих людей через хвороби,але чи після того вони пізнають Бога?)

На старість жаліються: "Все життя я присвятив своїм дітям,а вони мене не розуміють, на старість я навіть і не маю притулку". В чому є причина,чому така невдячність Тому що, щоб прищепити своїм дітям любов до Бога,вони прищепили їм любов жити на широку ногу. А тепер запізно. Як бажаєте навернення своїх дітей,то мусите роками молитися і чекати на чудо Боже. Багато жаліються по-іншому: „Ми вчили дітей молитися,водили їх до Церкви, а вони коли поженилися, про все забули". І це можна пояснити. Вчили дітей молитися, водили їх до Церкви,але багато їм позволяли, зовсім їх не контролювали. Побудували фундамент не на камені, а на піску. Пішли дощі і його змили і вся будова рухнула.

Сьогодні до вас Христос звертається тими словами, які ви чули в притчі про того безтурботного багача: „Безумний, цієї ж ночі душу візьмуть у тебе, і те,що ти зібрав, кому воно буде? Думають про безтурботне життя, про забезпечення старості, але не думають про кількість і спритність злодіїв,а головное е думають про того злодія,який обкрадає не квартири і банки,але обкрадає власників,що не думають про смерть. Колись вечером ляжемо спати, задоволені прожитим днем, успіхом, щастям, яке було поруч з нами на протязі дня, а прокинемося у вічності, і тоді зрозуміємо, якими ми були не розумними, все посідали і в одну секунду все втратили.Так, нерозумними! Хто любить гроші, той не любить людей, хто не любить людей, той не може любити Бога. Хто не любить Бога, той не любить самого себе. Хто не любить самого себе, той є нерозумним. Такий є логічний висновок з тої притчі. Хто хоче бути розумним, мусить не тільки упорядкувати свої справи, але ще важніше, упорядкувати своє сумління. „Отак воно з тим, говорить Христос, хто збирає для себе, замість багатіти у Бога". Тож і нам треба дбати про духовні скарби як тільки зможемо, щоб після смерті вони пішли з нами, щоб ми перед престолом вічного Судді не встали з порожніми руками.