Ця причта говорить нам,що Бог хотів закласти спільноту людей, які проживали би з його сином Ісусом Христом в такому значенні як молода з нареченим. Бог бажав, щоб на весілля прийшли вибрані і послав своїх слуг: пророків і апостолів. Запрошені не прийшли, а навіть багатьох з його слуг висміяли і повбивали. Цар розгнівався і вислав військо, яке вигубило тих вбивців, а їхнє місто спалило. Потім послав слуг на роздоріжжя, щоб запрошували всіх без різниці. Один э його слуг - св Павло - той наказ голосно повторив: - а зараз йдемо до поган! Весільний дім наповнився гостями, згромадження збільшилося. Зараз вже є мільйони.

Богові однак не йдеться про кількість, а про якість. Для того прийде колись, щоб побачити своїх гостей і подивитися на кожного особисто. Коли ж між ними побачить когось без весільного одягу ласки, зробить з ним те, що в притчті: прикаже його взяти і кинути до темряви, там де буде плач і скрегіт зубів. Коли би той Цар видимо зараз прийшов, скільки з нас мусів би викинути з причини того, що на нас немає весільного одягу - освячуючої ласки Божої!

Людина є Храмом Св. Духа. В тому заключається найвище наше щастя! Тому що вселяючись і живучи в нас Господь Бог робить нас своїми дітьми, прикрашує і збагачує нас різними Своїми дарами, благословляє нас, завжди готовий вислухати нас, дарувати нам, як Своїм дітям все те, про що ми в Нього просимо, явити нам Свою Божественну допомогу на всякий час. Це є основою нашого щастя, що в нас вселяється і живе Він Сам - джерело життя і безсмертя, вічної радості і блаженства, - це все є основою нашого весільного одягу.

Як і коли ми зробилися храмом Божим? Це було тоді, коли ми очистилися від гріха і обновилися в тайні с в. Хрещення, коли прийняли печать дару св. Духа в Тайні Миропомазання. Тоді і душа і тіло наше зробилося направду храмом Божим - святим і непорочним. Тому ми повинні бути дуже уважними, щоби не втратити присутність св. Духа в наших душах. А втратити цю присутність ми можемо через любий ТЯЖКИЙ смертний гріх. Тоді ми будемо викинуті з того весільного столу, неба, як ті гості, які не мали належного одягу, так як були викинуті з того весільного столу наші перші родичі, Адам і Єва... Тому ми завжди повинні слідкувати за своїм храмом: прикрашений він так, щоби міг вселитися і жити в ньому сам Господь Бог? Чи може він є пустий і запався? Чи може замість храму Божого він стався храмом нечистих пристрастей і пороків? Чи не вселився в нього дух гордості, сребролюбія, користі, заздрості, який являється чоловіковбизцею, а люди, які опутані ним завжди перебувають в небезпеці смерті.

Приклад.

Одного разу, коли св. Анзельм їхав полем верхом, прибіг до нього переслідуваний мисливцями заєць, та скорчився при його ногах. Мисливці оточили св. Анзельма, сміялися, тішилися, що зловили живого зайця. Тоді Анзельм поважно заговорив до них: „Смієтесь із цього зайця, що оточений своїми ворогами шукає охорони. Дивіться! Так є з не одною людською душею, як виходить з тіла. Оточують їх злі духи, що часто, стараючись її зловити, гонили її по пропастях гріху. Тоді душа, повна страху, оглядається за охоронцем, а дияволи сміються, якщо не знаходить допомоги й охорони".

Такою допомогою й охороною є освячуюча ласка Божа, особливіша присутність св. Духа в наших душах, яка обожествлює нас, робить учасниками Божої природи. Якщо ми втратили той особливіший дар, заплямили нашу весільну одежу, що робити нам в такому випадку? Як відбудувати наш храм? Так як роблять зі зруйнованим і оскверненим храмом. Його відбудовують, прикрашують і освячують знову. Відновімо храм душі своєї правдивим покаянням, змиємо і очистимо всі нечистоти і пороки гріховні сльозами досконалого жалю. Уникаймо тих непотрібних розмов і забав, які так руйнують його. Піднесімо наші серця до Бога. Дім Божий є домом молитви, говорить Ісyс Христос. Нехай в нашому храмі ніколи не перестає молитва. Молитва - це перша ознака присутності Бога в наших душах.

Освятімо наш храм причастям Тіла і Крові Його: „Хто їсть moє Тіло и п'є мою Кров, в мені перебуває, а Я в ньому"- говорить Ісус Христос. Це є вершина досконалості, щастя і блаженства, до якого може піднестися тільки людська душа.Приклад.

Св. Іван Золотоустий, в одній своїй проповіді до антіохійських вірних так говорив: "Коли б мені Господь Бог виявив деякий ваш таємний гріх, що його вам совість вже роки закидає та з якого ви ще й до нині не відважилися висповідатися! І коли б мені Бог приказав, щоб я виявив його тут присутнім слухачам із усіма обставинами, що в них ви допустились його! І коли б я тут тепер вказав пальцем і сказав: - Дивіться, тут є той чоловік що допустився тої, або тої провини! Скажіть мені, як би ви почувалися? Ви певно б вмерли з ганьби й сорому. - А який страх і ганьба, - говорив далі св. Іван Золотоустий, - обійме вас, як перед лицем ангелів і людей Ісус Христос виявить всі ваші беззакония, виявить всі ваші тяжкі гріхи та покаже вашу душевну наготу?"