Українська Греко-Католицька Церква

Львівська Архиєпархія

Парафія Св’ятого Пророка Іллі

Вівторок, 23.04.2024, 11:41 
Головна Мій профіль Вихід RSS
Ви увійшли як Гість | Група "Гості"
   
Меню сайту

Головна » Статті » Проповіді о.Олексія Хілінського

13-та неділя по П'ятидесятниці
                    Чи ми віддаємо Богові плоди, які Йому належні?

  Мт. 21.33 - 42;

Після свого воскресіння Ісус явився апостолам, де вони були зібрані в Єрусалимі, і привітав їх: „Мир вам!" Ці два слова насичені радістю і щастям. У всіх нас є одне спільне бажання, щоби завжди в світі панував мир, щоб нас оминуло це зло, яке називається війною, щоби між всіма нами панувала б тільки любов. Кожен з нас мріє про мир, а миру немає: - чи то з душах, чи то в установах, чи то в суспільстві. А причиною того є гріх. Гріх вносить неспокій в наші душі. Все людину починає тривожити: чому мій приятель живе краще мене, чому його більше поважають, чому до нього краще відносяться, а на мене ніхто не звертає уваги.

Гріх вносить неспокій в людське суспільство: одна людина вважає себе кращою від іншої, погорджує іншою. Де зароджується гріх: гордість,, захланність, заздрість, нечистота, непоміркованість, гнів, лінивство, там приходить кінець миру, чи то в наших душах, чи в людському суспільстві. Гріх є бунтом проти Бога. Гріх є причиною всякого зла, яке існує в світі.

Гріх запанував серцем перших людей, допровадив їх до втрати раю, Божого синівства. Відколи в світ ввійшов гріх, ми всюди бачимо його наслідки: Каїн вбиває свого брата Авеля - причиною є заздрість. Знищення Содоми і Гомори, вселенський потоп - причиною тих кар є нечистота. Поширення в світі ідолопоклонства, людських жертв - причиною того є відкинення Господа Бога, правдивого джерела. Гріх є причиною смерті Божого Сина. Свідком цього є сьогоднішня Євангелія. Вороги Христові вислали делегацію до Ісуса, щоб запитати Його: " - Якою владою це все чиниш? Хто дав Тобі цю владу?" Ісу знаючи добре їх задуми, розповів їм притчу про виноградник.

Що ж означає ця притча? Господар - то Господь Бог, а виноградник - то вибраний народ. Виноградарі - то слуги релігії: архиєреї, законовчителі, книжники - ті, що мають вести той народ. Господар "відійшов" - то означає лишив людям свободу діяння. Людина сама свобідно повинна вибирати Небесне щастя. Вибирає між добром і злом, Богом і дияволом. Слуги, що їх потім господар виноградника посилає - то пророки. Їх завдання - звертати увагу людям на їхні гріхи, їх поведінку супроти Бога, подавати правду, нагадувати про Боже синівство. Але ніколи нікому не подобається це, коли хтось викриває його помилки, звертає увагу на блуди, так, як це робили пророки. Сильні цього світу їх знищували.

Коли Іван Христитель закинув Іродові: "Не личить тобі мати жінку брата твого", Ірод послав, щоб його схопити. Іродіяда лютилася на нього й бажала убити його, та не могла, бо Ірод боявся Івана, знаючи, що він був чоловіком справедливим, ввесь народ йшов за ним і визнавав його за пророка. Як же настав сприятливий час, коли Ірод в день свого народження справляв бенкет, увійшла дочка Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Ірод сказав до дівчини: "- Проси в мене чого бажаєш, я дам тобі". Під впливом своєї матері дівчина сказала: "Голову Івана Христителя". Так закінчив своє життя найбільший з пророків.

Накінець Небесний Отець посилає свого Сина Єдинородного. Як Його приймають "виноградарі"? Його викидають з виноградника і там за містом на Голгофті вбивають. Небесний Отець люто покарає тих виноградарів, відбере від них виноградник і винайме іншим, що віддадуть Йому плоди в свій час. Тому говорить Ісус Христос до делегатів, а через них до цілого юдейського народу, "що відбереться від вас Царство Боже і дасться народові, що приносить його плоди". Тому юдейський народ був відкинений, а до будування Божого Царства були покликані інші народи. Також і всі ми.

Всі ми покликані до праці у Божому винограднику. Чи сумлінно ми працюємо? Чи віддаємо Богові те, що Йому належить? Плоди нашої душі. чи можемо сказати, що ще ніколи не заглушили, не забили в собі об'явленого слова, яке провіщує нам волю Отця? Коли такі сцени є в нашому житті, будьте уважні. Божа справедливість завжди дасть про себе знати. Даваймо Богові плоди, поки ще ми знаходимося у винограднику, бо коли настане час винозбору, коли кожен мусить здати звіт з своєї праці, буде запізно!

Приклад.

В 1883 році до Парижу приїхав священик Іван Боско. про якого ходила поголоска, що є святого життя і творить чуда. Зголосився з ним говорити один 80-річнмй старець. Але мусів чекати три години в передсінку, доки на нього прийшла черга. Вкінці дочекався. "Я безвірець, - зачав він, - і не вірю в чуда, що поширюють про вас". - "Абули ви завжди безвірцем?" - запитав Іван Боско. "Ні, але коли я виріс, почав роздумувати над тим, звідки походить релігія, почав жити як філософ" - відповів старець. Вони довго говорили про позагробове життя, а вкінці Іван Боско сказав старцеві: "Ви скоро будете лежати на смертній постелі і перед вами двояка можливість: або розпливетесь в ніщо, якщо ви маєте правду, або навіки будете мучитись, якщо я маю правду". Старець задумався. "Сумні перспективи майбутнього, буду ще над тим думати". Наступного дня прийшов знову до святого: "Я вже не є безвірець, надіюсь, що вмру в присутності священика". Подав святому свою візитку, а на ній Боско прочитав Віктор Гюго... Вмирав 1885 році, але його приятелі не допустили до нього священика. Покликаний священик міг йому дати розрішення лише з балкону сусіднього дому.

Збираймо плоди, поки ще є час, щоб вкінці їх віддати Небесному Господареві, як благородні овочі свого життя. Тримаймося вірно Христа, коли ж ми. не дай Боже, відпали б від Нього, то стали б тією віткою, що відтята від дерева, висохла і не принесла жодного плоду. "Я - виноградина правдива і Отець мій - виноградар. Кожну гілку в мені, що не приносить плоду, він відтинає. Кожну, що плід приносить, він очищає, щоб більше плоду приносила..." (Ів. 15.1)

Будьмо чесними робітниками в Христовому винограднику, щоб ми через свої плоди могли одержати "вічний виноградник", який називається Царство Небесне.

Дивитися онлайн

Категорія: Проповіді о.Олексія Хілінського | Додав: Administrator (18.09.2011)
Переглядів: 3014 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]