Сьогоднішня неділя — це неділя Праотців. Святе Євангеліє показує нам бенкет, на який запрошує цар, що приготовив його для свого сина. На жаль, не всі запрошені прийшли на ту вечерю, бо мали різні виправдання та заняття. Розгніваний цар покарав тих, що злегковажили його запрошенням.

Що це за вечеря? Вечеря — це Боже Царство і приготування до приходу Божого Сина на землю для побудови того Царства, це також Христова Церква; вечеря — це рівно ж Пресвята Євхаристія, до якої запрошений кожний із нас. Цар — це Владика неба і землі, це Небесний Отець, котрий так полюбив нас, що Сина Свого послав на землю, щоби кожний її мешканець удостоївся бути учасником цієї вечері, або, іншими словами, членом Христової Церкви, чи учасником Євхаристійної Вечері, де Він Сам, Син Божий, дав Себе в жертву, щоби немічними руками священика дати Себе людям під видами хліба і вина. Яка велика тайна любові і безмежного милосердя Бога .

   З іншого боку, який великий брак розуміння серед людей суті тої вечері, бо не всі повірили в Його прихід і не всі стали учасниками спасенної жертви соборної й апостольської Церкви.

   Коли відзначаємо ювілей від дня народження і приходу Ісуса Христа на землю, застановімося: чи не треба нам змінити так звану традиційну духовність, щоб започаткувати серед наших родин — часту сповідь і часте Святе Причастя.

   Кожний з нас щодня повинен задавати собі питання: Так, я покликаний бути учасником бенкету. Але чи хочу я бути я обраним учасником цього бенкету? Чи готовий я з радістю відгукнутися на цей заклик?

   У цьому зв'язку згадаємо життя святих праотців. У їхньому житті для нас є дуже багато корисних і повчальних уроків. Ці люди жили в старозавітні часи, у ті часи, коли у світ ще не прийшов Христос - Спаситель світу і людини від гріха, прокляття і смерті. Але святі праотці жили твердою вірою в обіцяний прихід Сина Божого, і цю тверду віру вони пронесли через все життя. І ніщо і ніхто не міг зломити в них цю тверду віру як нині каже нам апостол Павло.

   Як нелегко було зберігати щиру віру і відданість Богу Ною! Ні в кого з людей, що жили тоді на землі, крім Ноя і його родини, не залишилося щирої віри в Бога. Усі вважали Ноя божевільним , що незрозуміло чим займається. Адже Ной будував свій ковчег не тиждень, не місяць, не рік, не десять років. Ной будував свій ковчег сто років - ціле століття! І от протягом цього століття люди, що живуть поруч з ним, щодня нагадували Ною про його ''шаленість'', тому що він жив у центрі материка. Навіщо розсудливій людині вдалині від моря потрібен був величезний корабель? А Ной вірив своєму Богу і будував. І ми з вами знаємо, що Ной не був осміяний Богом! Усі люди, що жили на землі, загинули, були потоплені, а Ной і його родина врятувалися.

  Інший приклад віри і благочестя - святий праотець Авраам, якого іменують отцем віруючих за його тверду і непохитну віру. Йому говорить Господь: ''Авраам, залиши свою землю, на якій ти живеш, візьми все необхідне, візьми свою худобу, візьми своїх слуг і йди в ту землю, що Я тобі вкажу''. Господь не називає цю землю. Господь говорить: ''Йди, а Я тобі вкажу, де зупинитися''. І Авраам, довіряючи своєму Богу, бере своє майно й іде з нажитої землі, що стала для нього батьківщиною. Він іде, здавалося б, в нікуди, у невідомість, тому що сам навіть не може відповісти своїм родичам, куди він йде, тому що сам цього не знає. Хіба ця не довіра Богу?.

  Сьогоднішня неділя Праотців устами пророків виразно звіщає прихід Спасителя світу. Ось дещо з Письма Ст.. Завіту. Пророк Міхей пише: «Це Діва почне і породить Сина. І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менший від інших, з тебе вийде вождь, що спасе людей Ізраїля». Пророк Даниїл предсказав, що «Спаситель заложить царство, яке буде тривати вічно, а тим царством буде Христова Церква» (Пор. Даниїл 2, 44).

  Усі ці пророцтва закликають нас словами святого євангелиста Йоана: «Ми знаємо, що Божий Син прийшов, це є правдивий Бог і правдиве життя» (Пор. 1 Ів. 5, 20).

  У неділю праотців згадуємо всіх родоначальників народу Божого: святих патріархів, що жили до закону Божого, даного на Синаї, і під законом, - від Адама до Йосипа Обручника. Разом з ними згадуються святі пророки - від Самуїла до Захарії і до Івана Хрестителя, усі старозавітні праведники, що оправдалися вірою в прийдешнього Месію.

  Церква цим повчає нас у чеканні великого дня Різдва Христового, роздумувати про віру і життя св. праотців і, наслідуючи їх, готувати себе, до гідного стрітення прийдешнього Спасителя. Прикрашаючи душу свою чеснотами, щоб гідно зустріти Його зі світильником віри і з єлеєм добрих діл , із твердим сподіванням життя вічного, зі світлим і радісним обличчям чистоти і непорочності.

  Серед святих, пам'ять яких ми творимо за два тижні до Різдва Христового, мені хочеться звернути увагу на св. пр. Даниїла і трьох отроків, що були кинуті в піч вогненну за їхнє відмову поклонитися ідолам. Але Господь врятував їх.

  Даниїл був кинутий на розтерзання диким звірам за те, що відмовився хоч один день залишитися без молитви; він відмовився врятувати своє життя ціною того, що стільки людей і так легко роблять щодень: не поклонитися Богу, не величати Його ім'я, не виразити Йому свою відданість, не піднести молитву заступництва за людей перед Престолом Божим .

  Отроки, що були кинуті в піч вогненну, теж виявилися готові скоріше бути спаленими живцем, чим поклонитися ідолу, статуї, образу земної влади, і відступити від Бога для того, щоб служити іншим цінностям - земним. Хіба не це ми робимо щодень, підкоряючись усякому велінню, служачи всім земним цінностям?

  Кожному одкровенню про святість людську, про велич людського духу, про безмежну відданість Богу людей, завжди супроводжує деяке одкровення про Самого Бога.

  Ці три отроки відмовилися поклонитися ідолу і були кинуті в піч вогненну, так страшно розжарену, що вона ще здалека обпалювала тих що до неї приближалися; і цар-мучитель вирішив подивитися, як вони страждають; і він підійшов якнайближче до цієї печі; і звернувся він до своїх радників: чи не трьох людей у ланцюгах кинули ми в цю піч? Як же я бачу там чотирьох, що рухаються вільно, і один з них - Син Божий?.. У відповідь на вірність цих трьох отроків Христос зійшов до них ще до Воплочення, у сяйві Свого Божества, і в подобі людській звільнив їх від уз, врятував від смерті і прославив їх перед обличчям царя-мучителя і його прислужників.

  От що нам говорить про Бога ця подія: там, де горить страждання, там, де полум'яніє спокуса, там, де жах смерті охоплює людей - Бог у їхньому середовищі, не чужий, не як би ззовні до їх терпіння, що не рятує зовні, без участі в їхньому стражданні. Наш Бог зійшов у наше середовище, Він долучився до всього, що складає людську долю; вогненна спокуса й іспит. Він пережив і встояв; і серед вогненного іспиту Він дає волю тим, що залишаються з Ним. У саму глибину людського пекла Він зійшов, і там возвістив волю і перемогу Божу, і нове життя людям.

  Хіба перед таким Богом можна не поклонитися? Хіба можна Йому відмовитися служити? Хіба можна вибрати які-небудь інші цінності, чим цінності Божі, Христові на землі, і піддатися іншій владі, чим влада Христова?

  Подумаємо і про це: в часі наступаючого Різдва Христового- як ми Його приймемо? У цей день Він сходить на землю, вступає в тварне обмеження, вступає в нужду занепалого світу, поглиблюється в пекло гріха, залишаючись безгрішним, - і все це з любові до нас...

  Чи знайдеться в нас мужність відповісти любов'ю на любов, чи знайдеться в нас мужність, як у Даниїла й отроків єврейських і безчислених святих, відповісти на Його заклик? Коли ми вдивляємося в списки святих, як вражають такі слова: святий такий-то - із дружиною і двома дітьми; таки-то - з братом і багатьма друзями.. І ці друзі, і ці брати, і ці дружини нараховуються тисячами і тисячами; вони були, як ми, вони теж боялися болю, вони теж хотіли жити. .Почнімо і ми з малого: будемо вірні Богу у всім тім, що можливо для наших малих сил, і як ті люди, що багато в чому виявилися вірні і ввійшли в радість, славу Господа свого.

  У цей час приготування до приходу Князя Князів — Віфлеємської Дитини — спитаймо себе, чи ми готові привітати Його чистим серцем і душею, очистивши себе в тайні Святої Сповіді і прийнявши Євхаристійного Христа у Святому Причасті.

  Ми бажаємо всі відновитись у Св. Дусі: «Отворімо широко двері на прихід Христа!»Отворімо двері на увесь світ, до всіх людей, за яких пролив Свою найсвятішу кров Христос Спаситель. Час переміни і відродження у Христі Ісусі вже настав. Ми можемо відродити все у Христі, якщо готові почати те відродження від себе самих. Амінь.

Джерело: Прогрес духа