Єпископ-помічник Львівський очолив урочисте Богослужіння у співслужінні о. Зенона Хоркавого з Австралії, о. Юрія Коласи - генерального вікарія для вірних східного обряду у Відні (Австрія) сотрудника римо-католицької парафії Петра і Павла у Перемишлянах кс. Єжи Глінки та численного духовенства.

Під час Літургії єпископ-помічник Львівський рукоположив у пресвітери диякона Руслана Мартинюка. Диякон Руслан завершив Львівську Духовну Семінарію, дияконську практику проходив у Львові при храмі Воскресіння Господнього (вул. Городоцька, 319 а).

Як зазначає настоятель Святоуспенської Унівської лаври, ієрм. Теодор, цьогорічне ювілейне святкування зібрало близько тридцяти тисяч паломників та гостей з усієї України – «від Півдня до Півночі». Окрім присутніх із західних теренів України, були паломники із Дніпродзержинська, Кіровограда, Києва, а також з-за кордону: Швейцарії, Словаччини, Польщі.

У контексті проповіді владика Венедикт пояснив походження свята Успіння Богородиці і зауважив, що згадка про нього міститься в апокрифах. Рівно ж наголосив, що «подія відходу Богородиці у вічність є дещо далекою з нашим уявленням про смерть». Як зауважив єпископ, «відхід у вічність – це зустріч з Богом, до Котрого ми молилися усе наше життя».

Крім того, заохотив дивитись на труднощі та проблеми життя в контексті смерті, де багато непорозумінь втрачають свій сенс. «Що з того, що хтось повівся зі мною несправедливо і нечесно, – у контексті смерті – це несуттєво», – наголосив владика Венедикт і закликав побачити своє життя і наші проблеми у світлі нашого успіння, «тоді наше життя набере зовсім іншого підходу, буде сповнене не смутку, а радості», – зауважив єпископ.

Рівно ж Владика зосередив увагу на безцінному дарі, яким є життя, як часі приготування до вічності. На переконання Архиєрея наш рай і наше пекло починаються вже тут, на землі, «і якщо Бог був найбільшою цінністю, задля якого я укладав це життя і здобував цей скарб на небі, то смерть – це печатка, що так буде вічно». Для людини, котра живе без Бога тут, на землі, смерть – стане «печаткою», що її вічність також буде без Бога.

Проповідь владики Венедикта:

Після завершення Божественної Літургії Владика Венедикт подякував Богові за новопоставленого ієрея Руслана, зазначивши, що «сьогодні, на цій Літургії, сталось чудо – людина дала Богові ствердну відповідь».

У своєму слові Архиєрей також згадав про Собор УГКЦ, який відбудеться у Бразилії і буде присвячений монашеству: «Наша Церква буде представлена усіма континентами і вестиме мову про роль та завдання осіб богопосвяченого життя у Церкві».

На завершення єпископ-помічник Львівської архиєпархії передав вітання та благословення духовенству та усім паломникам від Блаженнішого Святослава, котрий в даний час перебуває в Аргентині.

Рівно ж Владика привітав настоятеля Унівської Лаври, ієрм. Теодора, і подарував ікону Різдва Пресвятої Богородиці. «Богопосвячені особи – це ікони, які вказують на Бога», – зазначив Архиєрей.

Проповідь владики Венедикта:



Відтак ігумен подякував владиці Венедиктові за служіння і велику працю, яку він вклав у розбудову обителі, «приміщення якої з 1991р. використовували як психоневрологічний інтернат». У дар настоятель підніс копію ікони Унівської Богородиці та, привезену з гори Афон.

У своєму слові ієрм. Теодор висловив вдячність отцям-ректорам Дрогобицької та Львівської семінарій за допомогу в організації прощі, представникам районної влади, ДАІ, Львівській облдержадміністрації, Львівській міській раді та усім жертводавцям і людям доброї волі, які доклались до проведення цьогорічного свята.

Особливу подяку ігумен скерував на адресу незмінного організатора й керівника триденної пішої прощі Львів-Унів ієрм. Юстина (Бойка). За його словами, 27 серпня владика Венедикт вручив о. Юстину відзнаку за двадцятилітнє служіння людям і Церкві «пішою проповіддю віри» і побажав не зупинятись на півтори тисячах прочанах, які цьогоріч взяли участь у паломництві.

Іванна Рижан 
спеціально для прес-служби Львівської архиєпархії
фото Василь Пишкович