Проповідь виголошена 7 жовтня, у неділю 2012 року в каплиці "Всіх Святих" в Кривчицях

( Луки 5.1-11)

Господь тікає від слави, а вона тим більше переслідує Його. Коли народ тіснився біля Нього, Він сходить на човен, щоб учити з моря народ, що стоїть на березі. Так що усі знаходилися перед обличчям Його. А за те, що Він учив народ з човна, Він не залишив власника його без нагороди. Він навіть подвійно його винагородив: обдарував його безліччю риб і зробив Своїм учнем.

Можемо дивуватися далекоглядності Ісуса, як Він кожного залучає через властивий і споріднений йому засіб, наприклад: царів - за допомогою зірки, а рибалок - за допомогою риб. Помітна і лагідність Христа, як Він просить Петра відплисти від землі і те, яким покірним був Петро: Чоловіка, якого не бачив, він прийняв на свій корабель і в усьому йому кориться. Коли Христос сказав йому, щоб він відплив на глибину, той не відмовився, не сказав: усю ніч я трудився і нічого не зловив, і Тебе чи тепер послухаю, і вдамся до нової праці? Нічого такого він не сказав, але навпаки промовив: "по слову Твоєму я закину сіті". Так Петро довіряв Христові! За те і піймав він стільки риб, що не міг один витягти їх, а знаками запросив і своїх друзів, що були на іншому човні. Знаками запросив їх тому, що був вражений незвичайною ловлею так, що не міг говорити. Далі, Петро в глибокому благоговінні просить Ісуса зійти з човна, говорячи про себе, що він грішник і негідний бути разом з Ним.

Петро був дуже здивований, чому Христос доручив ловити їм ранньою порою, коли найгірший час для ловитви. Христос бажав виявити свою божественну силу, яка часто діє проти сил природи. Ісус винагородив Петра і апостолів за їхній послух,за їхню покору, бо сказав їм, що від сьогодні будуть ловити людей.

"Киньте на глибину” має символічне значення. Христос, мабуть, хотів і нам сказати, щоб ми в трактуванні віри і нашої релігії "не бавилися на мілині,а йшли на глибину”. Ми часто молимося, але не знаємо, про що просимо. Наша молитва повинна перш за все бути спрямована на добро нашої душі і повинна мати спасительний характер. Коли ми молимося то повинні бути в стані освячуючої ласки і мати повне довір’я до Господа Бога, пам’ятаючи, що Він ніколи нас не опустить. Для того щоб виплекати серед нас таке довір’я, нам треба ревно працювати над збільшенням нашої духовності.

Ісус у своїй проповіді мав на думці не тільки ловлю риб, але і людських душ. Завдяки довір’ю апостолів Христос зробив їх ловцями людей. Їхня віра не була однаковою. На початку їхньої зустрічі з Христом вона була дуже слабою-немічною, але коли вони побачили Його чудеса, готові були іти за Ним”у вогонь і воду”. А після Його Воскресіння вони пішли на Його поклик аж ”до окраїн землі”.

Виповнилося слово пророка Єремії, що сказав: "Так, я нашлю багато рибалок,- слово Господнє,-що їх ловитимуть,а потім вишлю силу мисливців,що полюватимуть на них на кожній горі, на кожному пагорбі та в усіх щілинах у скелях". Рибалками назвав він святих апостолів, а ловцями правителів і вчителів церкви наступних часів.

Ісус Христос був вчора і сьогодні той самий. Він творить чуда і в нашому житті. Ми постійно відчуваємо Його присутність серед нас тут у церкві, в наших домівках. Він дав нам усім певні завдання: бути апостолами Його Доброї Новини. За ці таланти, що ми їх одержали, будемо суворо відповідати. Христос є виноградиною, а ми Його галузками.

Нашим завданням є приносити плоди в служінні іншим, а Господь- господар виноградника - відплатить нам стократно в слушний час. Амінь.

о.Тарас Крупач